Підходжу до каси. Жінка-касир, або скорочено – жінкасир, продовжує спокійну бесіду зі своїм колегою, який, не надто навантажений напливом покупців до його мистецького краму, відійшов від свого відділу з продажу книжок та дисків, щоб трохи побалакати. Безплідно вичекавши якийсь час, щоб на мене звернули увагу, я вирішив втрутитися в їхню спокійну розмову зі своїм неспокійним питанням. З’ясувалося, що жінкасир нічого не чула про якийсь там український фільм у їхньому кінотеатрі, не знає, що там написано в інтернеті й порадила звернутися до адміністратора, яка має знати все.

Двері з написом “Адміністратор” в кінотеатрі “Жовтень” знаходяться біля центрального входу, як зайшов – ліворуч, одразу за скляною загородкою чергового міліціонера. Чемно стукаю, зазираю і бачу, що адміністратора в кабінеті немає. Питаю в міліціонера, який також балакає з якоюсь місцевою працівницею, де мені знайти адміністратора. Обоє дружно вказують на щойно відчинювані мною двері. Кажу, що там я вже шукав, і чую у відповідь, що мені варто почекати – ніби я сам до цього не додумався б.

Чекаю.

Через якийсь час з’являється адміністратор, яка заради мене перериває свою розмову по мобільному і вислуховує моє питання. Відповідь її була приблизно такою: “Ми на своєму сайті розмістили інформацію, а на інших сайтах її розповсюдити не встигли. Так, у нас дійсно планувався сьогодні показ цього фільму, але нам не встигли його привезти. Якщо ви принципово хочете його подивитися саме в нашому кінотеатрі, то в нас показ відбудеться аж через тиждень, по одному разу в день в суботу й неділю, але точно в який час я вам поки сказати не можу”.

От і все. Таке от вийшло кіно. І чому я не здивований?

Click here to view the embedded video.

Click here to view the embedded video.

15-го грудня “Тартак” грає ювілейний концерт з приводу свого 15-річчя. В програмі: представлення нового – сьомого – альбому та добірка пісень з шести попередніх. Приходьте, якщо маєте бажання й можливість, до “Альта Експо”, що на Петрівці, та порекомендуйте, будь ласка, своїм друзям, яким це може бути цікаво! Київ, Московський проспект, 11-а. Вхід – з 18.00, концерт – з 20.00. Вартість квитків дуже “демократична” – всього 30 гривень за штуку, а всі отримані з їх продажу кошти будуть спрямовані на реалізацію благодійного проекту “Ти Подумай”. Сподіваюсь побачити вас усіх зі сцени!

Отож – нарешті! Вітаю себе і всіх, хто до цього причетний! Сподіваюсь, дуже скоро причетних стане значно більше, бо люди шукатимуть цей диск, слухатимуть, рекомендуватимуть слухати іншим!

Навряд чи щось подібне колись відбувалося в історії української музики. Так-так, це гучна заява, але я нічого подібного ніколи не чув і не зустрічав. Так, у нас іноді випускають збірки українських пісень. Так, у нас іноді випускають збірки ліричних пісень. Але…

Досі в нас не було збірки сучасних українських пісень, аранжованих та записаних на одній студії, в одному творчому напрямку, цілісно, цілеспрямовано, але з різиними виконавцями. Не буду брехати – деякі з цих пісень спочатку не мали увійти до збірки, але потім цілком гармонійно у неї вписалися, бо робилися тими ж людьми у тому ж дусі. І от – маємо диск, за настроєм – дуже осінній, але це не значить, що слухати його варто лише восени. Зрештою, час летить швидко і до наступної осені не так вже й довго.

Хтось може скаже, що диск дуже сумний. Я так не вважаю. Він спокійний. Він чуттєвий. Він настроєвий, але не сумний. Можливо, трошки журливий. Але ця журба вже окреслюється в першій пісні. Це – “Світла Журба”. Це – світла журба.

У збірці – 17 пісень. Всі пісні відбирав особисто я – на свій власний смак. Домовлявся з виконавцями – більшість яких є моїми друзями або приятелями. Таня та Гена зі студії “Кофеїн” вигадували для пісень їхнє нове – часто несподіване – звучання. Я вносив свої корективи, якщо вони були, затверджував остаточний варіант, визначав порядок пісень та затверджував дизайн обкладинки, яку творив Антон з “Самогону” зі світлин Юлії Вебер. Потім “Наш Формат” все це видав – і маємо те, чого так чекали!

Як я вже казав, ця збірка робилася на мій смак, тому, звісно, вона мені дуже подобається. Вона гарно впливає на мій настрій, на мій емоційний стан – перевірено під час прослуховування у дорожніх корках. Я слухав, не злився, не нерував, не матюкався, тож, мабуть, її можна пробувати “вживати”, як заспокійливе.

Отож, пропоную вашій увазі 17 гарних українських пісень у спеціальній збірці “По-Вільно”! Можливо, більшість цих пісень ви чули раніше, але ще ніколи – в такому звучанні й у такій компанії!

1. Аліса Космос “Світла Журба”
2. Валентин Поворозник “Я Тебе Залишив Літом”
3. Крихітка “Пароль”
4. Пропала Грамота “Пліч-О-Пліч”
5. Тетяна Канюка “Можливо”
6. Мотор’Ролла “До Тебе Мила”
7. Валерія Калужська “Небо”
8. Арсен “Ніч”
9. Бажана “З Тобою”
10. Н.Три “Море Розлуки”
11. Uлія Лорd “Дивись В Моє Серце”
12. Десь Поруч “Сумую”
13. ФлайzZzа “Забирайся Геть”
14. Суб Тон Бой “Я Просто Хочу Щоб Ти Знала”
15. Ті Що Падають Вгору “Ріка”
16. Нічлава-Блюз “Зоряний Ангел”
17. Леся Герасимчук “В Себе На Вежі”

Шукайте збірку в “Нашому Форматі”! Послухайте самі та порадьте іншим!

І я буду дуже радий, якщо вам сподобається!

http://glavred.info/archive/2011/11/24/200139-7.html

Не буду розповідати про всі проблеми і невдачі, які чекали нас на дорозі до поставленої мети. Не хочу згадувати деякі прикрощі та розчарування, які мені довелося пережити в процесі роботи. Не буду брехати, що я й інші люди, причетні до цієї справи, абсолютно задоволені результатом. Однак, нам абсолютно не соромно за те, що і як ми зробили. Більше того, ми дуже задоволені, що, попри все, ми таки довели цю, як виявилося – непросту, роботу до кінця. І я з приємністю хочу представити новий календар на 2012-тий рік, присвячений Українській Повстанській Армії та її зброї.

Звісно, мені справжній календар набагато більше подобається, ніж його фотографія в інтернеті. Але, як би там не було, я гордий, що ми таки це зробили! Сподіваюся, він сподобається не лише нам.

Дивитися тут: http://nashformat.ua/books/istoria/Kalendar-UPA-2012