Я не надто часто і не надто охоче ходжу в кіно. Але буваю інколи. Оце натрапив в інтернеті на чиюсь рекламу українського фільму “Той, Що Пройшов Крізь Вогонь” і вирішив сходити – підтримати, так би мовити, вітчизняного кіновиробника. Там ще, в рекламі, було посилання на роз(к)лад сеансів у різних кінотеатрах і вибрав я для себе кінотеатр “Жовтень”, п’ятниця, 15.35. І час, і місце видалися мені найзручнішими, тож о 15.00 я вже був на місці, сподіваючись встигнути ще придбати квитки на більш-менш хороші місця.
Радісне відчуття з’явилося в мене вже на під’їзді – троє чоловіків саме закінчували розчищати сніг на стоянці біля кінетеатру. “О, – думаю, – чекають напливу глядачів, готуються!”. Однак, виявилося, що глядачів чекають зовсім не на той фільм – ні на вході, ні у фойє жодної афіші очікуваного мною українського фільму не видно. Доволі таки заплутаний місцевий розклад сеансів теж не містив назви того фільму, на який я прийшов. Людей в кінотеатрі, крім кількох напівсонних працівників” також не видно – я вже не кажу про галасливий натовп чи нервову чергу.
Підходжу до каси. Жінка-касир, або скорочено – жінкасир, продовжує спокійну бесіду зі своїм колегою, який, не надто навантажений напливом покупців до його мистецького краму, відійшов від свого відділу з продажу книжок та дисків, щоб трохи побалакати. Безплідно вичекавши якийсь час, щоб на мене звернули увагу, я вирішив втрутитися в їхню спокійну розмову зі своїм неспокійним питанням. З’ясувалося, що жінкасир нічого не чула про якийсь там український фільм у їхньому кінотеатрі, не знає, що там написано в інтернеті й порадила звернутися до адміністратора, яка має знати все.
Двері з написом “Адміністратор” в кінотеатрі “Жовтень” знаходяться біля центрального входу, як зайшов – ліворуч, одразу за скляною загородкою чергового міліціонера. Чемно стукаю, зазираю і бачу, що адміністратора в кабінеті немає. Питаю в міліціонера, який також балакає з якоюсь місцевою працівницею, де мені знайти адміністратора. Обоє дружно вказують на щойно відчинювані мною двері. Кажу, що там я вже шукав, і чую у відповідь, що мені варто почекати – ніби я сам до цього не додумався б.
Чекаю.
Через якийсь час з’являється адміністратор, яка заради мене перериває свою розмову по мобільному і вислуховує моє питання. Відповідь її була приблизно такою: “Ми на своєму сайті розмістили інформацію, а на інших сайтах її розповсюдити не встигли. Так, у нас дійсно планувався сьогодні показ цього фільму, але нам не встигли його привезти. Якщо ви принципово хочете його подивитися саме в нашому кінотеатрі, то в нас показ відбудеться аж через тиждень, по одному разу в день в суботу й неділю, але точно в який час я вам поки сказати не можу”.
От і все. Таке от вийшло кіно. І чому я не здивований? 
