Сашко Положинський

На Покрову був у Тернополі. Мала ця поїздка і багато позитиву, але і суму на мене добряче нагнала. Все місто завішане рекламними щитами, з яких кандидати обіцяють людям покращити їхнє життя після виборів. Не було би нічого дивного, якби більшість цих кандидатів не належали до різних політичних сил, які однак відносять себе до одного національно-патріотичного спрямування. Та вже й той факт, що мали ми два  святкових концерти одночасно, в одному з яких виступали “Тартак” і Фома з “Мандрів”, а в іншому – “Гайдамаки”, є більш ніж красномовним. Замість того, щоб зробити одне велике свято для всіх, не поділяючи місць проведення, рекрамних зусиль та витрат, організатори розділяли не лише свої політичні сили, але й нас, артистів, які є і друзями, і однодумцями,  розділяли й нашу спільну з ними аудиторію.
За таких умов черговий раз виникає небезпека, що, користуючись розбратом у лавах проукраїнських сил, посилять свої владні позиції сили відверто антиукраїнські. З огляду на це, я й хочу звернутися до всіх активних громадян України, які готові підтримати мою пропозицію. Суть пропозиції така. Поки ще маємо трохи часу, дуже оперативно формулюємо ультиматум, в якому погрожуємо бойкотом усім політичним силам, які вважають нас своїм потенційним електоратом. Якщо вони не знайдуть можливості, відкинувши вбік амбіції та власні внутрішньопартійні інтереси, об’єднати свої зусилля в боротьбі за Україну та українську владу у ній, ми більше ніколи ніяк не підтримаємо жодного їхнього заклику, жодної їхньої ініціативи, акції чи прохання.
Хай вони називають нас зрадниками, противсіхами чи ще якимись образливими у своїй безглуздості прізвиськами – нам вже втрачати нічого! Набридло обирати кращих з гірших, шукати, яке зло є меншим, а потім намагатися отримати від того бодай якусь користь для держави та народу! Все або нічого! Розумію, що у цих словах занадто багато пафосу, але я кажу так, як відчуваю. Тільки негайним об’єднанням наших зусиль ми ще можемо врятувати Україну мирним шляхом. Інакше почнеться різанина, в якій шанси українців на виживання виглядають доволі мізерними.
Що потрібно? Перше – знайти людину чи людей, які зможуть цей ультиматум фахово, зрозуміло і категорично сформулювати. Друге – створити для нього місце постійного існування в інтернеті, де би люди, в тому числі й кожен з нас особисто, ставили свої віртуальні підписи. Третє – максимально поширити посилання на цей ультиматум всіма можливими способами: через засоби масової інформації, інтернет-розсилки, соціальні мережі, смс-спам, персональне спілкування тощо. Впевнений, є серед нас люди, які здатні та готові це зробити.
Особисто я бачу можливість власного ефективного застосування лише у третій частині. Сформулювати такого листа-ультиматума я не зможу, тому що маю занадто творче мислення, а тут потрібна суха і зрозуміла у своїй простоті мова. Створити сторінку в інтернеті не зможу також, бо просто не знаю, як це робиться. Кожен має робити те, що в нього виходить краще.
Отож, якщо нам вдасться організувати це так, як хочеться, то ми одразу ж отримуємо кілька переваг. Навіть якщо політики не здатні будуть почути наш голос, ми продемонструємо свою готовність діяти та об’єднувати свої зусилля навколо спільної мети. Ми також продемонструємо наше вміння самоорганізовуватися та виокремлювати з наших лав лідерів, організаторів і фахівців з різних напрямків діяльності.
Крім того, список імен, який стоятиме під нашим ультимативним зверненням, покаже кількість людей, яких ми можемо вважати своїми однодумцями та потенційними союзниками. Можливо навіть він стане основою формування нової дієвої громадянської сили. Так, є ризик, що такий список дасть певні преференції й нашим ворогам, однак у нашій відкритості ховається й наша сила. Вони знатимуть, що ми є, скільки нас, і хто з нас хто, але й, разом з тим, відчують нашу рішучіть та готовність до дій. Раз ми відкрито називаємо свої імена, значить не боїмося ні їхнії каральних органів, ні кримінальних провокацій.
В мені накопичилося дуже багато запитань – до себе особисто, до людей довкола мене, до тих, кого я вважаю українським народом. Думаю, безліч таких запитань є у кожного з нас. Давайте спробуємо отримати хоч якісь відповіді.

This entry was posted on неділя, жовтня 17, 2010 at 10:09 and is filed under Новини. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.