Так називається журнал, в новому номері якого є інтерв’ю зі мною. Не думаю, що в ньому відкриваються якісь таємниці про мене, але ж воно є – то чому б про це не сповістити тут? 
Якщо цікаво про що мова – журнал купувати не обов’язково. Інтернт-версія є тут: http://s-osvita.com.ua/content/view/519/1/
http://community.livejournal.com/lenta_ua/28764.html
Сашко, за тим посиланням люди збираються ЗАВТРА на флеш-моб стосовно підтримки харків*ян і їй боротьбі за парк Горького, долучися якщо можеш і як можеш, ми шукаємо людей небайдужих всюди.
Андрій, пластун, ОЗО
Я розмістив інформацію окремо, але я щось не дуже зрозумів, у чому суть того флеш-мобу…
Знайшов відповіді на питання, які мене цікавили, дякую
Спитав би – я б тобі й так відповів!
Будь ласка!
http://community.livejournal.com/lenta_ua/28176.html
Які є думки з приводу?
Думки різні. Від “кто виноват?” до “что делать?”…
Сашко,сказано це дуже і дуже песимістично,…на мою думку. P.S.Про кохання.
Іноді реалізм сприймають як песимізм.
Досить цікаве інтерв’ю получилось.
Я мабуть не слідкую за всіма можливими інтерв’ю, тому з цього я взнав деяку нову для себе інформацію.
Дякую за посилання
Прошу!
«Кохання не може тривати вічно…»
Колись в одному фільмі (не пам’ятаю назви, Уіліс у головні ролі) почула, як на мене, влучне визначення кохання – «замаскована хтивість», нещодавно натрапила на передачу, де вже спеціалісти говорять про те ж , тільки іншими словами: «емоційний супровід інстинкту розмноження». В продовження хотіла б додати «витяг» з розмови на подібну тему зі своїм другом філософом, але психологом за покликанням: на його думку, яку він аргументовано підтверджував, за років 7-8 чоловік-жінка (пара) вивчають один одного по саме «не можу» і ніякого сліду від фізичного інтересу (інтриги) не залишається, та й вік тут грає не за твою команду. Крім знання на клітинному рівні, додається повний перелік прихованих (замаскованих) якостей, рис, притаманних кожному з нас, але не сильно приємних для широкого загалу;), а на додаток до вже притертого образу це дає вибухонебезпечну суміш: «и полетели ножи, и стаи упреков, и заблудились во лжи, и собственных чувствах…». Призупиню думку, повернуся до спостереження вищезгаданих фахівців. Вони доводять, що кохання на рівні викиду ендорфінів і решти приємних нашому організму гормонів та імпульсів (і різних штук назви яких не знаю), існує півроку, максимум – до трьох.
Маємо картину: «люди встречаются, люди влюбляются, женятся»; далі, в ідеалі, протягом трьох років має «самореалізуватися» «інстинкт розмноження»; дитина – нові емоції, завдання, а головне – відповідальність(!), маємо ще «свіжих» 3-5 років, які вже, підсиленні буденністю, накопиченим багажем невирішених непорозумінь і т. д., починають перетинатись з критичною межею «7-8», накладаємо на загальний план, – на порозі криза середнього віку, переоцінка цінностей, визнання незворотності процесу, бажання нових вражень, що в комплекті з «до болю знайомим образом» (навіть, якщо цей образ періодично змінюється і розвивається – основа та ж) бунтує і зве до дій.
За цією схемою виходить, що найбільше шансів розійтися або протягом перших трьох років, пізнаючи «істинне лице одне одного», або через разом проведених 7-10 років. Звичайно, є ряд факторів як по збереженню відносин, сім’ї (переведення в ранг «людина, яку поважаю, розумію, ціню, якій вдячна/ий», підростаюче покоління (при відповідному рівні відповідальності), разом пережиті стреси, спільне майно, страх самотності і т. ін.), так і по їх розірванню (варіантів значно більше) – увага питання: і навіщо цей «заміж»?;)
Хто при цьому залишається більш щирим: той, хто всупереч своїй волі йде на поводу моральності, чи ж керується своїми острахами, а чи той, хто переступає через тих, хто присвятив йому період свого життя (здебільшого кращий)? Честь і хвала першому героєві, але чи можемо ми засуджувати другого? Проти природи не попреш.
На мою думку, серйозні відносини слід починати в серйозному віці (я не про передпенсійний, та все ж). Досвід, визрівше бачення відносин, філософське ставлення до почуттів та дійства навколо, чітке формування цінностей і моделі сім’ї, самостійність, самореалізованість, терпіння, бажання передати знання і мати своє продовження, фінансова незалежність – не повний перелік плюсів, крім того, і діти у зрілих пар народжуються неординарні ( в гарному сенсі). А доти, займатися саморозвитком та насолоджуватися емоціями, які дарують почуття, по можливості, об’єктивно ставлячись до їх уроків.
P.S. на десерт: кожен (!) об’єкт нашої симпатії (щирої, а не сліпої) може повною мірою відповідати нам взаємністю (інша справа, як цю всю красу подати
), наше егоїстичне нутро шукає собі подібного по духу, поглядах, навіть по антропологічних рисах (зауважте, в парі часто дуже схожі однин на одного).
Отож, «за орденами!»
Ось і прозвучало, про гроші за альбом. Мені це було дуже цікаво, оскільки, коли перерахував вам гроші, на мене знайомі дивилися з здивуванням і докором: “ой, та не вже”:-) Приклад U2 дав можливість і українцям зробитись кращими.
А яка сума і скільки осіб? Чи то тіко приватно і ексклюзивно?
Тепер на диск гроші збираю:-)
Та я не знаю точних даних – поки на хостинг вистачає…