Коментарі до РОЗМОВА ПРО ШКОЛУ

Від: Іринка

Іринка — Mon, 28 Jun 2010 20:49:09 +0000

Сашко,дякую за відповіді:-)

Від: Євгенія

Євгенія — Fri, 25 Jun 2010 08:45:01 +0000

Холодно, але не так, як зараз в Африці. Тим більше вже потеплішало, то просто сезон дощів був. Чи то я прочитала твою статтю, посміхнулась і одразу тепло на вулиці стало Соромно мені признатись, де я зараз, але брехати не вмію. Так якось сталось, що я опинилась в Німеччині. Я не навмисне, але я намагаюсь виправдати свою втечу. Я тут книгу пишу ще й несу обмеженим німцям нашу безмежну духовність. Бо їхній духовний рівень не вищий за економічний рівень Південної Африки. А Африку я люблю, маю вже майку “I love South Africa”. Її якось лекго любити, просто за те, що Африка. Чекала я, Сашко, що ти напишеш тут кілька слів про чемпіонат, та не дочекалась. Бо в Німеччині важко не захворіти футбольною лихоманкою. Футбольна символіка скрізь: на одязі, гелі для волосся, зубній пасті, шоколаді, навіть хліб печуть у вигляді футбольного м’яча.
Сильно тут німці дивувалися моєю безпідставною, на їхній погляд, любов’ю до України. Бо почуттям патріотизму самі не відрізняються. Життя чудове – що ще треба? Але футбол – це та сила, яка розбудила їхні серця. 90 відсотків авто їздять з німецькими флагами: на вікнах, капотах, бічних дзеркалах. Деякі авто перефарбовані у три кольори їхнього прапору. Дівчата малюють нігті під нім.прапор, школярі обличчя, дорослі вдягаються самі і вдягають своїх дітей у символічні кольори. Дивилася з німецькою молоддю матч з Австралією: ті хлопці, які на перший погляд, чхали на Німеччину і казали, що особливо її не люблять, стояли з рукою на серці і співали разом з футболістами гімн. А після перемоги, не зважаючи на те, що треба було рано вставати на роботу вранці, поїхали в центр міста, щоб пройтись колоною. Це я так шукаю риси, за які можна полюбити Німеччину. Вибачте, що я тут не по темі так розписалась. Може, Сашко, спонукаю тебе написати хоч трохи про футбол. Бо це ж навіть не просто гра, це щось, що об’єднує людей однієї країни, одного континенту і всього світу, даючи можливісь забути на якийсь час про політику, негаразди і всілякі проблеми. Це суцільне свято, сонце і смак перемоги. Якби у нас більше пропагували і рекламували футбол, ніж політику, ми б були набагато щасливішою нацією. Але сподіваюсь, що 2012 року ми відірвемось!

Від: Antipedagogika

Antipedagogika — Thu, 24 Jun 2010 16:50:30 +0000

Ще про книжки! Мені теж на день народження подарували “Казки Японії”. Десь і тепер є та книжка, маю відшукати. Враження дивовижні – малюнки незвичні – стилізовані.

“Тореадорів” читала вже в аспірантурі – купила книжку й “проковтнула” за кілька днів – а потім, коли була вагітна, читали малюку в голос разом з чоловіком. Передарувала її вже багатьом друзям (примірників з 5-6 точно) – усі щасливі!

Шкода, що в Україні книжкові ярмарки дитячої книги лише в Києві та львові бувають. А в регіонах – зовсім все сіро…
В Ізраїлі, до речі, щорічно відбувається місяць книги на івриті – у кожному місті на головній площі протягом тижня! щовечора продають книжки лише місцевих видавців – найсвіжіші! Так само у книгарнях – і навіть супермаркетах – гарні знижки на різні книжки, акції – купи 1+ 1 у подарунок… А дитячих книжок – просто море – різних – для різного віку та до будь-яких уподобань…
Усе починається з дитячої книжки, з домашньої бібліотеки – Сашко на власному прикладі підтверджує

Від: Antipedagogika

Antipedagogika — Thu, 24 Jun 2010 16:39:03 +0000

Хоча запитання до Сашка, якщо дозволите, теж додам – як педагог, якщо дозволите.

Останнім часом можна відстежити певну закономірність: вчителі-предметники, котрі справді орієнтують учнів на результат,самі з точки зору людяності не є ідеалом. Навпаки – уособлення страхів і терору!
Статистика підтверджує, що найвимогливіші, безапеляційні вчителі (тренери) забезпечують більше перемог. Більше вимог – більше зусиль – кращий результат.

Згадайте про своїх вчителів: кого пам”ятаєте краще – вимогливих чи просто добрих?

Найстрашніші, з мого досвіду, люди в університеті – викладачі педагогіки. Дотепер не можу розкрити, у чому ж секрет… Але не дай Боже відчути на собі, що таке “педаГІчний колектив”.

Переконана, що майбутнє за справжніми професіоналами, за Чеховим: все має бути гармонійним – людські та професійні якості, інакше такому вчителю не довірятимуть. Краще комп”ютер…

Від: sashko

sashko — Thu, 24 Jun 2010 10:30:29 +0000

Та прошу!

Від: sashko

sashko — Thu, 24 Jun 2010 10:30:06 +0000

Ні, мені зовсім неважко було відмовитися від котлеток. І в мене немає якоїсь однієї улюбленої страви. І я не вегетаріанець – я просто м’яса не їм.

Від: sashko

sashko — Thu, 24 Jun 2010 10:28:39 +0000

Дякую! Олексій мене запрошував, але я запрошення не прийняв.

Від: sashko

sashko — Thu, 24 Jun 2010 10:27:50 +0000

Питання в тому, що він дає учням. Якщо він добра людина, але учням він нічого доброго при цьому не дає, то навіщо такий вчитель?

Від: sashko

sashko — Thu, 24 Jun 2010 10:26:16 +0000

Не секрет. Але зараз я такий текст вже б і сам забракував.

Від: sashko

sashko — Thu, 24 Jun 2010 10:25:23 +0000

Та зараз в Африці?! На футболі?!