Прес-конференція.
Вона мала початися о 12.00. Я поспішав до Львова, щоб устигнути на неї, тому часом доводилося їхати трохи швидше, ніж я їду зазвичай. Однак нічого ризикованого я не втнув, лише тільки один раз устиг зробити зауваження інспекторам ДАІ, які влаштували собі зупинку з порушенням Правил.
Якби не затримка з паркуванням авто (а припаркуватися в центрі Львова дуже непросто), був би вчасно. А так – запізнився рівно на хвилину.
Прес-конфенція була унікальна – я ще в такій участі не брав! Учасників було шестеро, журналістів – двоє! Причому, одна з двох журналісток примудрялася одночасно записувати на диктофон, робити нотатки в блокноті, ставити питання, писати смс-ки і періодично щось шепотіти в телефон. Потім вона раптом зібрала речі й пішла, тож з нами на прес-конференції лишилася тільки одна журналістка.
Першою з учасників прес-конференції виступала пані з управління культури. Вона так довго і багато говорила, що встигла розповісти не лише про свою участь в організації концерту, а й про всі плани, проекти, проблеми, перспективи, перемоги управління на кілька років вперед. Розповіла – і втекла.
Далі говорили ми всі потрошки і, переважно, хвалили одне одного та нашу єдину журналістку. Слава їй та велика вдячність! Якби не вона, наша прес-конференція не відбулася б…
Театр.
Наприкінці 80-тих, коли я навчався у львівському військовому інтернаті, ми часто організовано ходили на вистави театру ім. Марії Заньковецької. Мені настільки подобалися ті вистави, що це “зіпсувало” мій театральний смак – з того часу я рідко буваю задоволеним відвідинами театру. В самому ж театрі Заньковецької жодного разу більше не був – мабуть, боюся розчаруватися.
У січні цього року, коли ми проводили концерти фестивалю “Наше Різдво” у сусідньому Оперному, ми в кожному концерті згадували про те, що театр ім. Заньковецької з нетерпінням чекає свого капітального ремонту. Публіка сприймала це палкими оплесками. Театр не те, що вимагає, він майже волає: “Відремонтуйте мене!”…
Концерт.
Я вже втретє виступав на одній сцені з незрячими артистами. Емоції – неймовірні! Публіка – максимально вдячна! Купа телекамер і журналістів, аншлаг, квіти, тривалі овації…
Я вперше виконував пісні з репертуару “Тартака” в супроводі оркестру. Трохи налажав, але враження від концерту це не зіпсувало.
В кінці концерту зал заспівав нам усім “Многая літа”!…
Все, я – спати… Добраніч!
А ми іноді ходимо в цей театр, бо їх мало, в які можна ходити..але сьогодні я вперше була на 3му поверсі..там так страшнО!!!))) про концерт: дуже емоційно, передати не можливо…повний зал людей…дуже сподобались 2 маленьки дівчинки, які ще й абетку для сліпих озвучували. Пару з тих, хто співав сьогодні(чи то вже вчора) декотрих наших “зірок” переспівали….і оркестр – це бомба!)
Дуже кльова розповідь. А прес-конференція кумедна …….
http://www.youtube.com/watch?v=O9KpU_u5rzQ
дякую:)
М.Ю. – дякую і підозрюю, шо ти на якомусь каналі працюєш:-)
так..конференція..дійсно цікава..вийшла..у вас..
але тим не менш, все ж таки вийшла…
Конференція-конференцією, а я вже на концерт хочу!!!))
Може я не до кінця правильни фанат, але я більше люблю пісні слухати!
Всім привіт,я новенька!Саша,як вам вдається все так цiкаво розповідати!?Не можливо відірватися…А концерт був трохи сумний…,думаю,після вашої пісні…кожен подумав і задумася…,дякую.А тепер про веселе,а точніше про веселий день 28 травня.Сашко,з наступаючим вас!
Дякую!
З Днем Народження, Сашко! Дякую тобі за все.
Дякую! А за що – за все?
Молодець, Сашко! Соціальна праця, її бракує в Україні
http://vkontakte.ru/event17866227
меж іншим, Сашко, з днем народження!
бажаю ще довго не старіти ні тілом, ні душею;)
закрутилася, тож вітаю з запізненням
Приєднуюсь
І вам дякую!
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
І тобі дякую!
Сашко!
Вибач шо завтикали, то таке дурнувате життя, шо забуваєш який день інколи!
Отож щєстя, здоровля і бис дочікав нарік!
Многая і благая літа!
будь тим ким є!
Дякую! Намагаюся бути…
Сашко,з Днем Народження і з прем’єрою кліпа!
Дякую двічі!