Сашко Положинський

Люблю читати! Трапилася, знову випадково, книга Миколи Мироненка “Планета Антуана”. Я ще поки її читаю, тому не можу збагнути до чого це читання приведе. Тут у великій кількості подані різноманітні факти – історичні, географічні – дані, цифри, цитати. Величезний потік різноманітної інформації, зібраної автором і сконцентрованої в одній книзі. Іноді читати важко, бо часто інформація мало пов’язана між собою – таке враження, ніби читаєш енциклопедію. Але коли автор починає писати більше від себе, висловлює свої власні думки та ідеї – одразу стає цікавіше й читання значно сильніше затягує.

Я не знаю, коли саме ця книга написана. Зі змісту зрозуміло, що вже в часи незалежності України, очевидно, десь на межі дев’яностих – твохтисячних років. Видно, що автор переймається і долею України, і майбутнім усієї планети, але помітно шкодує, що своє власне життя не зміг прожити так, як мріялося. Хотів творити, а доводилося боротися. Хотів вільно мандрувати, але всі мандрівки були тільки примусовими. Життя вже десь на схилі, тож хоче чоловік хоча б думки свої та мрії донести до людей. Але ж чи почують? Чи навіть слухати не стануть?

Візьму на себе сміливість опублікувати тут шматочок тексту Миколи Мироненка. Навряд чи його книги найближчим часом почнуть користуватися масовим опитом, а в інтернеті уривок тексту, дивись, може якось і розійдеться. Думаю, кожному автору хочеться, щоб його почули. І коли тебе не бачать по телебаченню, не слухають по радіо, не читають в книжках, газетах та журналах, то може хоч в мережі знайдуться ті, кого твоє слово може зачепити і зацікавити.

Отож, читайте в наступній публікації. А як вважатимете за потрібне, то можете спробувати і далі запустити – хай мандрує!

This entry was posted on неділя, квітня 18, 2010 at 18:17 and is filed under Новини. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.