…Так називається книга, яку я щойно закінчив читати. Я так зрозумів, що автор – Валерій Казаков – написав її російською, сам переклав білоруською, а нещодавно її видали в нас – українською. Не скажу, що переклад бездоганний, але читати мені було цікаво, щоправда, є багато помилок та похибок у тексті, та ще й обкладинка, як на мій погляд, просто жахлива. Але, як би там не було, мені видається ця книга вартою уваги, тому й рекомендую, бо далеко не в кожного потенційного читача виникне бажання її прочитати, якщо він просто побачить її на полиці книгарні. (Я б сам її ніколи не купив, якби не відчував справжнього голоду за хорошою україномовною книгою і, з огляду на це, не переглядав би майже кожну нову книгу, яку знаходжу в україномовному відділі книгарні “Сяйво”.) 
Ця книга про політику, про приховані механізми керування та впливу, про інтриги та ігри, про маніпулювання та підкуп, про функціонування бюрократичної системи взагалі та одного чиновника зокрема. Книга про Росію, але багато такого, я впевнений, є і в Україні. Мабуть, не все в цьому романі чиста правда, але підозрюю, що й чистої авторської фантазії – небагато. Зрештою, кожен, хто прочитає, хай судить сам. А я лише хотів би навести тут невеличкий уривок – з деякими скороченнями, але зі збереженням деяких особливостей тексту. 
“Дивна річ – політика… – і гра, і бізнес, і можливість самовираження, і пристрасть, і наркотик, і все це в одному флаконі – ото вже справді диявольська суміш; варто її одного разу посмакувати – і все, загинула, пропала колишня людина; замість неї народжується хтось новий, нестримний, самозакоханий з тупою вірою в свою особливу роль, готовий перегризти горлянку кожному, хто зазіхне на його заповітне місце.
Ніцше, безумовно, правий зі своєю білявою бестією, але тільки частково. У переважній більшості випадків перероджена людина, набувши нової оболонки народного героя чи обранця, духовно ламається і перетворюється на звичайного безвільного слимака, що тремтить за своє місце. Його легко можна примусити виконувати найнеймовірніші та мерзотні завдання. І немає в світі нікого більш під’яремного, ніж ці, загалом, глибоко нещасливі люди. Хтось – одиниці, звичайно – намагається залишитися вірним своїм принципам, і то, як правило, до приходу у владу. І немає сьогодні в цій країні сили аморальної і продажної, ніж партія влади… Однак простому народові це невідомо, він продовжує свято шанувати своїх кумирів і після їхньої смерти, напружуючись з останніх сил, споруджує їм помпезні монументи, незважаючи на голод і руїну, що панує навкруги…”.
П.С. Заплатив за книгу 43 грн. 75 коп., кому цікаво. Якщо захочете придбати, але не знайдете в продажу, спитайте у видавця – http://www.publisher.at.ua/
П.П.С. Влучний, до речі, термін – міжлизень! Хто прочитає – той зрозуміє!
Міжлизень – людина з нестійким переконаннями?
Ні, навпаки. Це людина з ДУЖЕ стійким переконанням – лизати, лизати і ще раз лизати!
Хаха)) Вже перечитали книгу?
Справді, обкладинка не дуже приваблива
А тепер читай Нову Холодну Війну Едварда Лукаса. Там страшне
Треба буде прочитати… Дякую за наводку.
Гм… Цікаво-цікаво. Дякую за корисний маячок.
Але ж і колоритна назва! Я такі, як правило, у книгарнях десятими дорогами оминала. Ніколи би не подумала, шо книга з такою назвою може бути про політику і все таке. Тепер матиму на увазі.
А мені сподобався фільм “Игры разума” – цікавий…
так тому й бути, бо українці не можуть собі уявити, що вони, а не вождь мають про себе дбати.
у світлі вищесказаного у блозі, українці – ідеалісти, інертні чи просто дурні?..
Ой, якби точно знати, які ті українці – можна було би думати, як їх розворушити…
Нагадайте майдан.
Просто були одні які закликали і люди пішли(які за гроші які по волі).Але вони були і позбирали багато люду.Зараз теж треба когось,але толкового,а не таку помаранчеву повітряну кульку!
Оу, якщо вже вас зацікавила така тематика, то дуже раджу почитати
The Confession of an Economic Hit Man, John Perkins. (wiki: http://en.wikipedia.org/wiki/Confessions_of_an_Economic_Hit_Man)
Ой ні, мені це буде надто складно…
Дякую за інформацію(сама я політичними книгами не дуже цікавлюсь,зовсім не цікавлюсь,але обіцяю,що її я причитаю – просто жіноча цікавість).Але з цитати(влучної цитати) зрозуміло, що так воно і є, немає різниці Україна чи Росія,люди тіж самі,жадоба політична таж сама(а велечезну стіну будують брехуни – лицеміри(політики) щоб було ще на кого показувати пальцем,і трохи забувають що росіян наш брат,хай і нахабний,але в сім’ї … як в сім’ї.)
Просто ті люди які покуштували смак грошенят,попадають в “систему”,в якій і варяться як в смолі.Забувши про такі дуже важливі речі як честь і совість .Честь то їхнє діло,а от немаючи совісті (або забуваючи про неї) страждають усі,усі не вони а усі ми.Напевне треба кров’ю нагадувати що ми теж люди,але кров давно льється…тільки багато кому бритко дивитись на неї, і нам теж якщо ми так живем.
Гадаю, хто має честь та совість, про них ніколи не забувають…
Так то воно так,але … зараз не так просто прожити з честю тай ще й з совістю(вибач за тавтологію)
Прочитай і повідом друзям
** http://www.obriy.org/moja_ukraina.html **
Прочитав, повідомив, але зі скороченнями…
“Влада залишає нас такими, якими ми є по своїй природі, і звеличує тільки великих”.(Оноре де Бальзак). Влада є своєрідним індикатором людської сутності. Вона не псує. Просто розкриває людське єство з якоїсь сторони. Не кожен здатен достойно керувати країною. Для цього потрібна мудрість, порядність, відповідальність і т. д. Ті, що керують Україною, таких якостей явно не демонструють, отже, не тягнуть на роль справжніх політичних лідерів. Хай би займалися тим, що в них виходить краще: бізнесом, бджільництвом
, викладацькою, науковою роботою 
тощо. Це вже кому що до снаги – аби біди не робили. Хто зна, може той Ющенко хороший сім*янин, розумний економіст, але глави держави, гаранта КУ, з нього не вийшло. Страшно подумати, що буде далі. Як писав один дядько, журналіст, здається (жаль, прізвища не пам*ятаю), Тимошенко -це страшно, Янукович – гидко. А судячи з опитувань, “світить” нам або ТигрЮля, або “проффесор”. Жааааааах! І якщо вже котресь з них буде президентом, хай би це сталося за підтримки ну просто мізерної кількості голосів. Дуже б хотілося, аби народ показав їм свою справжню “любов” і підтримку, а весь світ побачив, чого вони варті:)))