Президента ще не вибрали, а питання до нього вже виникають. Я, наприклад, не знаю, як можна щось спитати, якщо не знаєш в кого. Це вже якесь риторичне запитання виходить. А хочеться конкретних питань і конкретних відповідей. 
Президента ще не вибрали, а питання до нього вже виникають. Я, наприклад, не знаю, як можна щось спитати, якщо не знаєш в кого. Це вже якесь риторичне запитання виходить. А хочеться конкретних питань і конкретних відповідей.
фігня
Питання номер один:
Прiзвище, им’я, по батьковi? ))))))))
чергове кричання в безодню. на них ніякий Президент не відповідатиме однозначно. просто наберуть “статистику” з циклу “що хвилює народ”, а потім висвітлять це у передвиборчому ролику чи якійсь програмі. Типу вони нас чують. злить це все.
+5
матеріал для передвиборчої агітації
Ідіоти!(вибачте) Це ж за цей час можна стільки понапридумувати, щоб відбрехатись…
“Чому в Україні зараз реальніше скоріше вмерти, ніж назбирати грошей на квартиру?”
Але деякі запитання шедевральні
Дурня! Я не про питання до майбутнього президента, а про Ваші коментарі. Сорі за таку оцінку! Без образ;)
УП це найвідвідуваніший електроний ресурс в Україні. Питання до Ющенка УП вже ставила, збираюи їх таким чином від читачів.Так,Ющенко не відповів на вс питання,але це було вперше.
Щодо проекту, який ініціювала кампанія “овий Грмадянин”, то це не передвиборчий проект, а довгограючий. Питання збираються і будть передані, пред тим систематизоані на певні блоки, об зрозуміти політику майбутнього крівника держави. Бо потрібно ійснювати контроль над виконаням обіцянок,і треба мати відповідьна ключові питання,як турбують народ.
Кампанія “Новий громадянин”,яка інціювала цей проект, обєднує в собдестки незалежних громадських інституцій та культурних, громадськихдіячів.
Не думаю, що брати Капрановий,Оксана Забужко, Іван Малкович, Андрій Курков, і тим паче патріарх української літератури Юрій Андрухович підписувались під проектом, в який би не вірили і знали що він заангажований пд певну політичну силу. Це далеко не останні люди в цій державі, і далеко не дурні.
Треба більш відповідально ставитись до своєї держави, і ролі кожного з нас у процесах державотворення. Не політики чи чиновники будують Україну, а саме такі як ми – нові громадяни нашої держави!
Сорі за офтоп.
та всі ми колись віримо тим чи іншим політикам чи організаціям, наївно думаючи що вони незаангажовані. і відомі, і свідомі, і розумні теж їм вірять. вони такі самі громадяни як і всі ми. пізно ми почали “здійснювати контроль”, і ні для кого не сдається дивним, що саме перед виборами. як завжди. завжди перед виборами маємо щось цікавеньке. надія вмирає останньою.
проект цікавий.
але не більше..
хто буде на ці питання відповідати? (є хоч один кандидат, відповіді якого вам цікаві?) і чи потрібні взагалі ці відповіді? (чи існує відповідальність за недотримання усього сказаного?)
зневіра – це найстрашніше. здається, це навіть гріх…
значить мені прийдеться посповідатись..
так нам і треба зробити так, щоб була ця відповідальність.
Те що про…. помаранчеву революцію, це вина не тільки політиків, а й тих, хто цю революцію робив…не треба було покладатися на них, думати що вони чесні…а вже через півроку питати, що ви зробили на цей момент… які реформи втілили.
Може досить думати що за нс прийде і хтось щось зробить!
Розумію, що не в тему, але “патріарх української літератури” звучить трохи кумедно…
Сашко, тобі, як власнику сторінки можна і не в тему
Але Андруховича всюди так називають, це не моє визначення
Тарас Григорович тоді архімандрит верховноапостольного букіністичного престолу
Я його так ніколи не називав, Тамілочко…
Цілком можливо, що ця ініціатива з запитаннями викликана щирим бажанням щось змінити у нашій країні.
Проте навіть мій незначний досвіт роботи, пов’язаний з владними структурами і політиками, налагодженням соціального діалогу і проведенням виборчих кампаній, не дозволяють мені бути такою наївною.
Хто стане новообраним Президентом? Який у нього буде порядок денний? Чи буде він вести діалог із громадськістю? Хіба ж у цьому річ?
Нині склалася така політична система, коли при владі знаходиться не еліта, а – антинародний правлячий клас. Будь-який Президент за такої системи не буде зацікавлений у жодному суспільному діалозі. Але створити імітацію такого діалогу, та ще й на величезне прохання суспільства, – не питання!
Усі наші політики і громадські організації – це симулякри, які взагалі не мають жодного відношення до дійсності. Це люди, які імітують діяльність, замість того, щоб справді діяти. І неважливо, наскільки щирі вони у своїй симулякрівській діяльності. Чи вірять вони у те, що роблять, чи свідомо імітують. Дехто з них дійсно переконаний, що робить щось корисне.
На жаль, під час виборів політики завжди імітують. Завжди є приховані інтереси. Проте на гаслах – виключно суспільно значимі проблеми і «відкриті обійми» для будь-яких соціальних діалогів.
Ініціатива на кшталт цієї – це каналізація громадських зусиль виключно з метою заспокоїти учасників проекту. Кожен може стверджувати, що «ми ж намагаємось, ми хоч щось робимо». Це дуже шкідливо, бо імітувати дію – означає ніколи не розпочати справу, котра дійсно призведе до зміни цієї системи. Запропонована ініціатива не має сенсу. Подібний проект не матиме жодного успіху. Це точно не спосіб змусити владу працювати на український народ, на національні інтереси.
Треба братися безпосередньо до зміни всієї політичної системи. Аби прихід до влади мародерів був неможливий. Щоб було неважливо, хто стане Президентом. Важливим був би лише принцип, за яким стають Президентом.
Для цього необхідні серйозні смислотворчі роботи в нації. Необхідно створити українську утопію – образ майбутнього. Можливо навіть не одну, нехай ці утопію конкурують між собою. Переможе та утопія, що зможе привернути на свій бік найбільше громадськості та допоможе її ідеологам прийти до влади. Посадити існуючу владу на лаву підсудних. Усіх, без винятку. Влаштувати люстрацію. Запропонувати суспільству інший принцип формування влади.
Неважливо, як реагуватиме на такі дії правляча влада. Якщо не буде спротиву і вийде прийти до влади легітимним шляхом – чудово! Але навіть шлях, який сучасним правлячим класом визнано незаконним, є також праведний. Бо головна його мета – заборонити обмеженій шайці мародерів грабувати ресурси країни та зробити Україну успішною, конкурентоспроможною державою!
Цілком можливо, що ця ініціатива з запитаннями викликана щирим бажанням щось змінити у нашій країні.
Проте навіть мій незначний досвіт роботи, пов’язаний з владними структурами і політиками, налагодженням соціального діалогу і проведенням виборчих кампаній, не дозволяють мені бути такою наївною.
Хто стане новообраним Президентом? Який у нього буде порядок денний? Чи буде він вести діалог із громадськістю? Хіба ж у цьому річ?
Нині склалася така політична система, коли при владі знаходиться не еліта, а – антинародний правлячий клас. Будь-який Президент за такої системи не буде зацікавлений у жодному суспільному діалозі. Але створити імітацію такого діалогу, та ще й на величезне прохання суспільства, – не питання!
Усі наші політики і громадські організації – це симулякри, які взагалі не мають жодного відношення до дійсності. Це люди, які імітують діяльність, замість того, щоб справді діяти. І неважливо, наскільки щирі вони у своїй симулякрівській діяльності. Чи вірять вони у те, що роблять, чи свідомо імітують. Дехто з них дійсно переконаний, що робить щось корисне.
На жаль, під час виборів політики завжди імітують. Завжди є приховані інтереси. Проте на гаслах – виключно суспільно значимі проблеми і «відкриті обійми» для будь-яких соціальних діалогів.
Ініціатива на кшталт цієї – це каналізація громадських зусиль виключно з метою заспокоїти учасників проекту. Кожен може стверджувати, що «ми ж намагаємось, ми хоч щось робимо». Це дуже шкідливо, бо імітувати дію – означає ніколи не розпочати справу, котра дійсно призведе до зміни цієї системи. Запропонована ініціатива не має сенсу. Подібний проект не матиме жодного успіху. Це точно не спосіб змусити владу працювати на український народ, на національні інтереси.
Треба братися безпосередньо до зміни всієї політичної системи. Аби прихід до влади мародерів був неможливий. Щоб було неважливо, хто стане Президентом. Важливим був би лише принцип, за яким стають Президентом.
Для цього необхідні серйозні смислотворчі роботи в нації. Необхідно створити українську утопію – образ майбутнього. Можливо навіть не одну, нехай ці утопію конкурують між собою. Переможе та утопія, що зможе привернути на свій бік найбільше громадськості та допоможе її ідеологам прийти до влади. Посадити існуючу владу на лаву підсудних. Усіх, без винятку. Влаштувати люстрацію. Запропонувати суспільству інший принцип формування влади.
Неважливо, як реагуватиме на такі дії правляча влада. Якщо не буде спротиву і вийде прийти до влади легітимним шляхом – чудово! Але навіть шлях, який сучасним правлячим класом визнано незаконним, є також праведний. Бо головна його мета – заборонити обмеженій шайці мародерів грабувати ресурси країни та зробити Україну успішною, конкурентоспроможною державою!
Марічко, буду створювати партію – запрошу тебе теоретиком!
Питати є вже що…і ми проводили таку акцію кілька днів тому у Львові від “ФРІ” і вона пройшла ще в багатьох містах України…було багато представників преси та ТВ, і на мою думку все вдалося на славу))) До 5 березня є ще час трішки побачимо чи наш новообраний президент прийде….а сумніви є….подивитись хоча б як він прийшов на передвиборчі дебати….)))