…А не облич. І незалежно, хто вони, де вони і з ким.
Маску можна зірвати, як присохлий до свіжої рани бинт, – силою болю. Або силою смерті.
За іншим умов люди масок не зривають. Вони їх нашаровують одна на одну – а згодом під ними ж, прибраними масками, задихаються.” Марія Матіос, “Щоденник страченої”.
Вичитав сьогодні таке, мені сподобалося, як це сказано, і я вирішив цим поділитися. Аж потім, проглядаючи початок книги, прочитав ще й таке: “Будь-яке використання тексту чи уривків з нього… без письмової згоди літературної агенції – заборонено.”
От і думаю – чи порушив я заборону? Чи можна ось це моє приватне цитування вважати використанням тексту? І чи треба було мені, перед викладенням цієї цитати на своїй сторінці, отримати письмову згоду від літературної агенції? Та й чи дала б мені ця агенція таку згоду? 
Запатентуй десь за кордоном,в Мексиці,наприклад і скажеш шо то ти придумав)))))
Для чого це мені? Мені й власного авторства в житті вистачає…
Та я е серйозно)
Можу тебе заспокоїти, Сашко, – ти не використовував текст, тут радше сам текст скористався твоїм розумом та твоїми емоціями…
Круто закрутила!
Уявлення не маю, як будуть боротися з таким злісним порушником
, думаю, вони мають… виплачувати тобі відсотки від продажу, бо після слів: «Люди – це носії масок, а не облич. І незалежно, хто вони, де вони і з ким. Маску можна зірвати, як присохлий до свіжої рани бинт, – силою болю. Або силою смерті.», йду сьогодні по цю книжку.
З.І.: а перецитовувати недозволено використані цитати також заборонено?
На лаві підсудних вдвох буде веселіше)))
Думаю, жінкам ця книга буде більш зрозумілою, ніж мені…
Яколись на одному російському сайті,на якому колись на дурість лишав свій телефон, залишив патріотичний коментар.Мені адміністрація написала,якщо я протягом доби не видалю свій конент,то на мене відкриють кримінальну справу. Ну,в принципі,я не сприйняв це серйозно,тим більше,думаю,що Росія до мене,але коли до мене цілодобово почав настирно видзвонювати прихований номер почав переживати,навіть слухавки не піднімав))) Ще й додаткові звуки в розмовах на нерви діяли,але як виявилось,коли все ж таки взяв,то якимось дівчатам не було шо робити,а звуки це,напевне.якість звязку:) Тому тепер я не переживаю через закон;)
Страшне!
Міні – трилер.
Страшно, особливо про дівчат.Ох ми такі!
понуро…
людина з позитивним мисленням таке б невигадала..напевно письменницю неодноразово обманювали,зраджували та розчаровували інші люди…
шкода,що зустріч з “масками” має місце в житті кожнього…
З Наступаючими святами:)
хто куди,а я тікаю до Відня:)
і більше всім тут позитива:)
Та це,я думаю,просто боротьба видавництва з піратством
ти у Відень, а ми залишаємось у цій СРАЦІ
Це не срака,це організм (країна),а якщо обісрались (вибачаюсь)-самі винні,хоча вже 18 років…
Ото ви тему розпочали! А ятеж хочу колись до Відня – маю туди вже кілька запрошень! Але ж так люблю Україну…
А запрошення, мабуть, до Віденської Опери…
була в цій опері)))
така як Львівська тіко більша:))))
кави привезла та штруделів – пригощайтесь:)))
а ще я зауважила що ні в Празі,ні у Відні просто відсутня реклама “на цицьках”!!!Це так чудово гуляти по місту і не бачити цих бігбордів з напівоголеними жінками…(хоча може комусь це довподоби):)
Ага, я люблю цицьки!
І цицечки також люблю… 
О… Я читала цю книжку. Я взагалі люблю Матіос. ОБОЖНЮЮ!!! (Хоча не сказала би, що саме «Щоденник страченої» мені найбільше сподобався. Але то на кожен смак своє.) От зараз її дві останні книжки (ой, тобто не останні, а просто нові) читаю.
(Це просто поки моя улюблена, то я її всім раджу, хто Матіос читає…)
Це не використання тексту. Обмін цитатами не підпадає під те застереження видавництва. Я сама таким регулярно «грішу». 
(Та й для неї це зайва реклама. 
)
Матимеш можливість, то прочитай ще її «Нація. Одкровення». А може, вже й читав.
А цей уривок… Я його свого часу виписала у свій… цитатник, чи як це назвати. Теж сподобався дуже.
П.С. А те, що ти цей уривок тут процитував, то за це не буде ані адміністративного, ані дисциплінарного, ані якого там ще покарання чи зауваження…
“Націю” планую колись почитати.
Згідно Закону України “Про авторське право і суміжні права” цитата – порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов’язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні (Ст.1 ЗУ).
Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право),
але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення,
допускається: використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення (п.1 ч.1 Ст.21 ЗУ).
Висновок:закон ви не порушили:)))
Камінь з душі!
От і добре!
))
Маски…люди уже забули ким вони є насправді і навіть ким вони хочуть бути, а носять маски тих, ким їх хочуть бачити, щоб легше жилося. А насправді рідко хто є прямий і відвертий. Легко сказати : я такий,який я є. і при тому бути тим, ким тобі просто бути в соціумі, але не собою. Шкода,що не вистачає сили і терпіння навчитись не носити маску, щоб тебе сприймали особистістю і досягати все самому, а не лижучи *опи і вдавати себе тим, ким ти не є
*********
“я упертий і дуже відвертий, хочеш жди, а не хочеш ..”(пісня ” Арій прощається”
Тільки от буває й так, що сильний і впевнений – це теж маска, образ, що ховає за собою зовсім іншу натуру…
До речі про маски)))
Цікаве відео знайшов:
http://www.muzprostir.com.ua/news/in_ukraine/361.html
До речі, в Хмельницький збираєтесь?
Ні, не збираємось.
людина без маски – це абсолют, а абсолютів не існує
людина не може бути звинуваченою в тому, що вона поводить себе у відповідності до того, як їй хочеться щоб її сприймало суспільство
//хіба в неї зшиблена психіка або вона живе в хворому сус-ві
у мене є маска сестри, доньки, студентки, громадянки, дівчини_що_стріляє_очима і дівчини_що каже_тусуй_звідси
це ж не значить, що я брешу. це значить – що я різна в різних ситуаціях
головне – бути чесним з собою
як взагалі Матіос? бо я до неї ніяк не доберусь:(
Ага, правильно. Але це так звані соціальні маски. Ми таке з психології свого часу вчили… Прийшла в alma mater — натягнула маску студентки, вдома — маска доньки, сестри і т.д. Ці маски не заважають бути щирими. А Матіос зовсім про інші маски писала…
А щоб знати, як Матіос, краще за все спробувати прочитати. Бо у всіх смаки різні… Тільки прочитавши, знатимете точно.
всі маски соціальні – бо створюються в ньому і для нього(здебільшого) ;р
певно треба читати, щоб розуміти, що авторка саме мала на увазі….але все одно – якщо хоч хтось каже, що автор “вартий”, то я його книжку швидше куплю)
Матіос – на любителя. Я вже вдруге читаю, але поки без особливого захвату. Хоча визнаю, що це хороші книжки.
Раджу “Юр”яну і Довгопол” =)
Ммм… носити маски – це стильно)))))))
А якщо серйозно, то мені здається, що це життєва необхідність…
Це ж майже те ж саме, що носити одяг: ми підбираємо, комбінуємо, експерементуємо, міняємо стиль, створюємо ілюзію (наприклад, щоб здаватися стрункішим), проте ми від того не міняємось… тільки чомусь у випадку з одягом ніхто не згадує про лицемірство…
Маски ж аналогічно НЕ змінюють людей, лише допомагають повною мірою насолодитись усіма проявами людського життя…
Доречними будуть слова І.Карпи:
“Життя надто коротке, щоб проживати його одним і тим же персонажем”
Краще прожити одне, коротке, але своє.
Бо цiнним у цьому життi є не кiлькiсть змiненого взуття, а проторений шлях.
)))))))) Може й так, однак по стерні легше йти взутим
Хоча – так, ти права)))))
Є чудова пісня в тему, називається “Маски” у виконанні Володимира Висоцького, просто і зрозуміло кожному.
http://www.youtube.com/watch?v=Sd6k5LvTnRQ
я б сказав рознощики масок))
згадуючи листопад і все таке панічне,..
подекуди цілі офіси накривало марлевою епідемію. втрималось небагато справжніх героїв. благослови господи кожну посмішку у метро
Мені більше подобаються рядки:
У світі багато брудного й заразного,
Але той, хто хоче, залишається чистим…
(Я це до того, що кожен сам вирішує – бути самим собою завжди і всюди, чи вдягати маски або грати ролі все життя)
100% првди,але в даний момент життя дуже тяжко без масок.Якби всі так думали а краще робили = )
О, “Щоденник страченої” – це моя настільна книга, якою я надихаюся. Отак прочитаєш кілька сторінок – і швиденько біжиш писати своє, поки не забулося.
Може час уже щось позитивне написати?
«Ага, я люблю цицьки! І цицечки також люблю… » — все правильно, Сашко. Здатність жінки втопити чоловіка в коханні від розміру грудей не залежить