Серед публіки були, переважно, колеги-артисти – Віктор Павлік, Лері Він, Олег Собчук зі “С.К.А.Й.”, “Пара Нормальних”, “Гуаш”, “ЛяМур”, а ще – кілька журналістів, кілька захисників прав артистів, серед них – Дмитро Прикордонний, Богдан Гловацький та Олексій Гуменчук, і, звичайно, працівники та власники київського клубу “Соррі, бабушка”, бо саме там відбувся цей майже історичний виступ. Чому я цей виступ так називаю? Справа в тому, що “СБ” – перший клуб, який підписав угоду про сплату грошей за використання інтелектуальної власності артистів. Тож вважайте, я вчора на СП заробив перші гроші! 
Правда, ще не знаю які, але знаю, що дуже невеликі. Однак, хоч це й дрібниця, але приємна! 
Мої вітання, Сашко.
Принаймні бажаю, щоб так і було. І з точки зору фінансів теж. 
Хочеться думати, що скоро кількість твоїх публічних виступів з «Виберіть мене!» збільшуватиметься з геометричною прогресією. Тобто кількість запрошень виступити.
Вітаю ще раз!
Класно!
Сашко, ти тако скажи, коли ваш з Тартаком альбом вийде у світ божий? га?
Сашко, годі тинятись “де попало” ))) Берись за голову, зачиняйтесь з гуртом у студії і запишіть нарешті АЛЬБОМ!!! Не маю сил білше чекати…
Помітно що політичне життя сильно багато забирає часу аж навіть часу відповісти на питання немає бідний
)
вибачте за тавтологію
Не знаю.
Альбом нами давно записаний – тепер все не від нас залежить. Чекаємо… 
йпрст, дабки скинь на мило )))
Записаний – не значить, що зведений…
Мої поздоровлення!
Цікаво було б подивитися на реакцію політиків щодо цієї пісні
А у колег які враження? Ділились?
Комусь подобається, хтось мовчить…
Нарешті до власників клубів почала приходити свідомість.
Це ж тільки перший клуб, а їх багато…
Вітаю!
Якщо “СБ” цеперший клуб, то подія, дійсно, історична
Історія покаже, яка подія…
Почитайте! http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/20/105690.htm
Дякую, за посилання. Другу частину свідомо уникаю, це знову про болото, – нам говорять визначити, хто менше забруднений, коли вже всі вони там пустили коріння, яким переплетені!, тому й не можуть самостійно викинути для себе зайвих.
Хотілося б виділити першу – про Майдан, як явище: спочатку було соромно, визнати, як помилялись, але правильно вказує автор – це був лише символ…; приємно згадати, як це було, той стан, настрій – надія, віра та бажання й змога діяти, які об’єднували!!! загальною ейфорією від початку єдиного руху. Проймало і те відчуття, яке керувало хлопцями без прізвищ, про яких згадує автор (з укомплектованим багажником;) Ми були готові.
Я з друзями жодного разу не виходили на сам Майдан, до сцени, допомагали в таборі. Я була на 2-ій “кухні”, напроти “Шато” (де, до речі, брали гарячу воду). Були там на протязі другої неділі, з четвертої-п’ятої вечора до ранку. Тиждень пройшов в ночі, в темряві, але вона була яскравою.
Скільки нових знайомих: всі регіони України, білоруси, поляки, грузини, канадці, французи. Вони були з нами. Особливо хотілося б відзначити білорусів: організовано, злагоджено і самовіддано. Після нашої перемоги, ми планували їхати до них.
Але вже й тоді поступово дізнавались, що це чергова сцена, де наш запал – потрібний ефект, що ми масовка, яка нікуди не впирається «головним героям», ми грали по сценарію. Та головне, незважаючи ні на що, в нас був відкритий цей «талант», ми сила, потрібно тільки, щоб хтось зрілий до цього взяв на себе обов’язки режисера.
Сашко-Сашко,ким ти став?? попсою =(
Так? А в чому попсовість?
Вітаю!
Так тримати,щасти тобі!
Дякую!
Я сподіваюся незадоволених не було?