Сам я родом з Луцька, але Ковель – місто, яке знаходиться кілометрів на 70 північніше, для мене також рідне. Там часто буваю, бо маю багатьох родичів і друзів. Щоправда, це інтерв’ю давав через інтернет, але може якось і в гості вирвуся… 
http://www.perec.in.ua/interview/129/
Просто ще одна весела пісенька…
…Шановні гості, я тепер знаю, де можна подивитися шматочок “підйомного” ефіру за моєї участі! Ось тут – http://novy.tv/video/3/24/5566.html
Дякую! 
Ми розмовляли по телефону, мені ставили питання, я на них відповідав, потім це зліпили в один суцільний монолог і прислали мені на вичитку. В принципі, все так, як я й казав. Але виявилося, що дехто сприймає це як агітацію проти Тимошенко і за Ющенка. Зрештою, судіть самі…
http://www.glavred.info/archive/2009/10/23/143736-2.html
Павло Вольвач – поет, письменник і журналіст, а по сумісництву ще й мій добрий товариш, хвалить мене у своїй невеличкій статті. Кому цікаво – читайте тут http://www.radiosvoboda.org/content/article/1861669.html
Ось таку штуку мені сьогодні надіслали. Здається, в тему. Чи ні?
Шановне панство, від імені громадянської кампанії «Врятувати «Боммер» хотіла б виразити глибоку повагу до вас і побажання успіху у всіх ваших ініціативах. Ситуація торкається одного з найбільших міст України, і однієї з визнаних культурних столиць нашої Батьківщини – Харкова. У червні 2009 Харківська облрада присудила оголосити конкурс на продаж будівлі кінотеатру “Боммер”. Це означає, що ми можемо втратити частину нашої спільної історії, оскільки “Боммеру” – більш, ніж 100 років. Цей кінотеатр був заснований в 1908 р. братами Боммер з Франції. Він був 1-м стаціонарним кінотеатром у всій Російській імперії. Кінотеатр має довгу історію, і він ніколи не міняв місця і не зупиняв роботу, навіть протягом важких років Другої світової війни. Харків – місто з 1,5 мільйонами мешканців. “Боммер” – єдине місце, де ми можемо дивитися фільми світових класиків, фільми-лауреати фестивалів, некомерційні і фільми з оригінальним звуком. Він дає шанс молодим українським режисерам та сценаристам показати свої роботи. До того ж, окрім “Боммера”, жоден кінотеатр не є доступним для людей з фізичними вадами. Ми вважаємо, що закриття кінотеатру – непоправна втрата для культури Харкова і для всіх нас. Така ж ситуація була і в 2007; тоді, унаслідок активних дій місцевої громади, харківська обласна рада відмінила своє рішення. Ми почали кампанію проти продажу кінотеатру. Активне юнацтво, інтелігенція та неурядові організації виступили з протестом. Під час кампанії було зібрано понад 5 тисяч підписів в нашу підтримку, відбулась низка акцій протесту, про нас не втомлюються писати харківські ЗМІ. 29 жовтня відбудеться сесія Харківської обласної ради, на якій обговорюватиметься це питання. Позиція обласної влади неоднозначна, наразі ми бачимо, що депутати не хочуть чути голос громади. Це питання – не лише регіонального рівня: цей кінотеатр – культурна пам’ятка всеукраїнського, і, більше, міжнародного масштабу. Ваша думка може вплинути на обласну раду. Просимо вас підтримати нашу ініціативу і оголосити вашу позицію будь-яким зручним для вас шляхом (пошта, телебачення, радіо або Інтернет). Якщо вам буде потрібна будь-яка інформація, будь ласка, звертайтеся: Контакти: +380932305927, +380664296278 Євген Демченко +380501625031 Дарина Барсукова 0668214655 Максим Кицюк
Позавчора, в понеділок, був у прямому ефірі на радіо “Промінь”. Один зі слухачів поцікавився, чи не надихнувся я, часом, піснею російського барда Тимура Шаова. Я чесно відповів, що барда такого не знаю і його пісні ніколи не чув. Ведуча програми – Віталія Сірко – проявила ініціативу і сьогодні я цю пісню зміг послухати. Дійсно, трохи схоже за змістом, хоч і принципово інакше за формою. Кому цікаво – пісню можна скачати тут – http://musicfond.com/music/album/-/%D0%A8%D0%B0%D0%BE%D0%B2%20%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%80/%D0%92%D1%8B%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B8%20%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%8F!/?id=5137
Виглядало це так. Просили невеличкий коментар, але не по телефону, а в студії. Я приїхав, відповів на кілька запитань і поїхав. Потім мої відповіді порізали, підмонтували і вийшло ось таке. 
Стосовно того, що деякі мої слова, висмикнуті з власного контексту і перенесені в інший, сприймаються дещо інакше, в мене питань немає – до цього я вже звик. Але для чого було мене тягнути до студії?! Думаю, через телефон я би прозвучав не гірше…
Ця розмова відбулася напередодні презентації СП в інтернеті – за день до Покрови. Вона була записана для використання радіостанціями, які виявлять інтерес до мого сольного проекту, але тільки сьогодні з’явилася в друкованому варіанті. Кому цікаво – можна почитати тут http://fdr.com.ua/interview_full/49/